Стиль мислення — це система інтелектуальних стратегій, засобів, навичок та операцій, які використовує особистість завдяки своїм індивідуальним особливостям (від системи цінностей та мотивації до характерологічних якостей).

Американські дослідники А.Харрісон та Р.Бремсон виділяють п'ять стилів: синтетичний, ідеалістичний, прагматичний, аналітичний та реалістичний. Для діагностики цих стилів розроблено досить зручний опитувальник, із яким можна ознайомитися в книжках: Harrison A.F., Bramson R.M. The art of thinking. N.Y. Berkley Boots, I984 або Алексеев А.А., Громова Л.А. Поймите меня правильно, или Книга о том, как найти свой стиль мышления, эффективно использовать интеллектуальные ресурсы и обрести взаимопонимание с людьми. — СПб.: Экономическая школа, 1993. - 352 с.

Інструкція: «Оберіть, будь ласка, у кожному запитанні той варіант відповіді, який найбільше відповідає Вашим властивостям, притаманній Вам манері поведінки й вирішення проблем».

A. Коли я працюю у групі, для мене найважливіше...

1. Зрозуміти цілі та мотиви поведінки учасників групи.

2. Зрозуміти цілі та значення роботи, що виконується.

3. Спланувати наші дії для досягнення поставленої мети.

4. Зрозуміти, який зиск можна отримати від цієї роботи.

5. Швидше досягти конкретних результатів.

Б. Для мене графіки, схеми, креслення у книгах та статтях, як правило,...

1. Корисніші за текст, якщо вони точні.

2. Корисні, якщо вони ясно відображають важливі факти.

3. Корисні, якщо вони підкріплюються та пояснюються текстом,

4. Корисні, коли вони дають поштовх до роздумів над текстом.

5. Не корисніші, ніж інші матеріали.

B. Коли на дозвіллі я читаю журнальну чи газетну статтю, вона буде, найімовірніше...

1. Про те, як комусь вдалося розв'язати особисту або суспільну проблему.

2. Присвячена дискусійному політичному або соціальному питанню.

3. Повідомленням про наукове чи історичне дослідження.

4. Про цікаву, популярну людину чи подію.

5. Точним, документальним повідомленням про чийсь цікавий життєвий досвід.

Г. Коли переді мною стоїть практичне завдання, перше, що я хочу знати, це...

1. Який найкращий метод для розв'язання цього завдання.

2. Кому й коли потрібно, щоб завдання було розв'язане.

3. Чому це завдання потрібно розв'язувати.

4. Як впливатиме розв'язання цього завдання на інші завдання, які доводиться вирішувати.

5. Яка безпосередня, негайна вигода від розв'язання завдання. 

Ґ. Найкраща форма іспиту, як на мене, це — ...

1. Перелік конкретних, практичних запитань із предмета.

2. Вільна дискусія серед тих, хто складає іспит.

3. Усний виклад знань.

4. Повідомлення у довільній формі: як я використав те, чого навчився.

5. Письмовий звіт, що охоплює історію питання, теорію й метод.

Д. Люди, чиї якості я найбільше поважаю, це — ...

1. Видатні філософи й учені.

2. Письменники та вчителі.

3. Лідери ділових і політичних кіл.

4. Економісти та інженери.

5. Телеведучі й журналісти.

Е. Коли я читаю книжку, я роблю це, як правило, тому що...

1. Відчуваю потребу в удосконаленні своїх професійних знань.

2. Людина, яку я поважаю, порадила мені прочитати цю книгу.

3. Хочу збагатити свою загальну ерудицію.

4. Хочу вийти за межі своєї діяльності.

5. Хочу дізнатися більше про певний предмет, явище. 

Є. Коли я вперше розпочинаю якусь справу, я...

2. Шукаю шляхи та засоби виконати її швидше та з найменшими витратами.

3. Обмірковую альтернативні засоби виконання цієї справи.

4. Намагаюся дізнатися, як інші виконували подібні справи.

5. Намагаюся знайти найкращий спосіб виконання справи.

Синтетичний стиль: Б4, В2, Г4, Д2, Е1, Ж4,33

Ідеалістичний стиль: А2, БЗ, В1, ГЗ, ДЗ, Е2, ЖЗ, 31

Прагматичний стиль: А4, Б5, В4, Г5, Д4, ЕЗ, Ж5, 32

Аналітичний стиль: АЗ, БІ, ВЗ, П, Д5, Е4, Ж1, 35

Реалістичний стиль: А5, Б2, В5, Г2, Д1, Е5, Ж2, 34.

Обробка результатів: 

Підрахуйте кількість балів за кожною шкалою. Домінуючим для Вас є той стиль, який набрав найбільшу кількість балів. Найменш властивий Вам стиль, який знаходиться на останньому місці за кількістю балів.

Синтетичний стиль. Синтез — процес практичної або теоретичної побудови з різних елементів, частин, аспектів об'єкта єдиного цілого (системи). Синтезувати — означає створювати якісно нове та оригінальне з речей або ідей, що виглядають різко відмінними одна від одної і навіть суперечливими. Комбінування розбіжних, часто протилежних ідей, поглядів, позицій — це те, що подобається робити синтезаторам. Де хтось відстоює «найкраще» (тобто своє), хтось прагне до компромісу (щоб досягти порозуміння будь-якою ціною) — синтезатори шукають спосіб поєднати несумісне у новій, творчій комбінації: «теза — антитеза — синтез». Вони намагаються утворити узагальнюючу концепцію, яка б дала змогу усунути суперечність і примирити протилежні позиції. Люди із синтетичним стилем мислення надзвичайно чутливі до суперечностей у міркуваннях інших, виявляють підвищений інтерес до парадоксів та конфліктів ідей, нерідко навіть самі провокують такі конфлікти, щоб проявити себе у висуванні нових і оригінальних ідей. Синтезатори схильні бачити світ мінливим і схвалюють таке бачення іншими людьми. Вони люблять зміни, нерідко, через самі зміни й негативно ставляться до шаблонів, рутини, загальноприйнятих ідей, авторитетів, людей, які завжди з усім погоджуються. Синтезатори завжди готові до відкритої конфронтації, щоби виявити суперечності та усунути їх у новій теоретичній перспективі. Люди із синтетичним стилем мислення допомагають іншим знайти «свіжий» погляд на речі. Нерідко в ситуації групового прийняття рішення вони схильні зосереджуватися на негативних обставинах і наслідках діяльності, приймаючи вогонь на себе, але запобігаючи хибним рішенням. Синтезатори вирізняються відчуттям нового, гостротою погляду, креативністю.

Ідеалістичний стиль. Ідеалісти — люди з холістичним поглядом на речі. Холізм — методологічний принцип цілісності, відображений у формулі: «ціле більше, ніж сума його частин». Ідеалісти схильні до інтуїтивних, глобальних оцінок і не схильні до детального аналізу проблем з опорою на повну множину фактів та формальну логіку. Ідеалісти виявляють підвищений інтерес до цілей, цінностей, потреб, мотивів поведінки. Вони добре формулюють мету, і не тільки власну. «Куди ми йдемо і навіщо?» — це питання спонукає та спрямовує мислення ідеалістів. Вони розмірковують про речі і справи з точки зору їх корисності або шкідливості для окремих людей і суспільства, з погляду добра і зла. Отже, ідеалісти більше, ніж інші, враховують у своїх рішеннях суб'єктивні та соціальні фактори. Ідеакісти, як і синтезатори, не схильні зосереджуватися на точних цифрах і фактах. Але вони не схильні й підкреслювати різну інтерпретацію фактів, як це роблять синтезатори. Вони намагаються акцентувати увагу на схожості навіть у «непримиримих» позиціях, бо вважають, що люди можуть домовитися про будь-що, коли вони дійдуть згоди щодо цілей. Конфлікт ідеалісти вважають непродуктивним і непотрібним. Ідеалісти легко і без внутрішнього опору сприймають різноманітні ідеї та пропозиції у суперечці. Вони намагаються поєднати чужі позиції у такому рішенні, яке влаштувало б кожного, навіть якщо й доведеться трохи відступити від початкової позиції. Ідеалісти прагнуть, щоб їх сприймали як відкритих, доброзичливих, таких, що заслуговують на довіру й допомагають людям. Їм необхідно відчувати свою корисність. Ідеалісти пишаються своїми високими ідеалами, моральними нормами та критеріями оцінки діяльності, але не завжди відчувають, наскільки нереалістичні ці норми та критерії.

Прагматичний стиль. Девіз прагматиків: «Щось таки спрацює» або «Підходить все, що спрацьовує». Вони орієнтовані на особистий досвід в оцінці правильності чи хибності ідей, рішень, вчинків. Прагматики спрямовані на експериментування у шляхах досягнення поставлених цілей. Вони використовують ті матеріали та інформацію, які є напохваті, рідко шукаючи додаткових ресурсів та резервів. У вирішенні проблем прагматики демонструють «почастинний», або «інкрементальний», підхід: одна справа — за один крок. Їх цікавить якомога швидше отримання конкретного результату, реальної вигоди. Для прагматика світ як ціле є непередбаченим, його не можна осягти повною мірою. Тому «сьогодні зробимо так, а далі — буде видно». Отже, поведінку прагматиків важко передбачити, адже вони спираються на випадково обрані факти. Прагматики добре відчувають кон'юнктуру й завжди намагаються обернути обставини собі на користь. У них переважає тактичне мислення (мистецтво можливостей), маркетинговий підхід (врахування попиту І пропозицій, прибутків і витрат тощо). Прагматики завжди вдаються до планування можливостей, висувають паралельні цілі, аби уникнути повної поразки. Вони схильні до співпраці з іншими людьми й виявляють інтерес до формулювання стратегій і тактик швидкого досягнення цілей. Таким чином, прагматики — досить гнучкі та адаптивні люди як у когнітивнїй сфері, так і у сфері поведінки. Як правило, вони комунікабельні, емпатійні, здатні не тільки раціонально обґрунтувати свої пропозиції, а й передбачити етичні та психологічні наслідки пропонованих рішень. Вони небайдуже ставляться до схвалення їх соціальним оточенням, прагнуть викликати симпатію до себе.

Аналітичний стиль. Аналіз — розкладання на складові, роз¬членування. Представники аналітичного стилю характеризуються методичною, логічною, ретельною, детальною та обережною манерою вирішення проблем. Перш ніж прийняти рішення, вони збирають якомога більше інформації та розробляють детальний план дій, щоб знайти «найкращий» шлях до вирішення проблеми. Тому за умови великого запасу часу їхня стратегія приносить максимальний успіх. Цю стратегію можна описати алгоритмом: зібрати дані — точно та всебічно визначити проблему — скласти повну множину варіантів рішень — оцінити кожен варіант за точно визначеними критеріями — вибрати найкращий варіант рішення — випробувати його на практиці — визначити, чи насправді він є найкращим; якщо він справді найкращий — кінець роботи, якщо ні — повернення до початку. Аналітики гірше від інших переносять невизначеність і хаос. Вони прагнуть бачити світ логічним, раціональним, упорядкованим і передбачуваним. Аналітики цінують знання, поважно ставляться до освіти і з дитинства засвоюють безліч теорій, які дають їм змогу пояснювати події й упорядковувати навколишнє середовище. Коли з'являється проблема, аналітик починає шукати формулу, процедуру, метод або систему, яка може дати розв'язання. Згодом використання теорій доводиться до автоматизму й перестає усвідомлюватися. Аналітики — перфекціоністи, вони прагнуть до досконалості й завершеності у всьому, чим займаються. Аналітик цінує свою компетентність, тобто знання й розуміння всіх аспектів ситуації, в якій він опинився.

Реалістичний стиль. Девіз реалістів: «Факти є факти». Реалісти — емпірики, а не теоретики. Для них «реальним» є те, що вони можуть безпосередньо сприймати і переживати, вони впевнені, що без узгодженості на рівні фактів не можна починати ніякої справи. Вони приділяють підвищену увагу ресурсам, добре розуміючи їхню обмеженість. Їхня увага спрямована на поточні справи. Реалістичне мислення характеризується конкретністю й проекцією на виправлення, корекцію ситуації для досягнення певного результату. Вони намагаються висувати конкретні, досяжні цілі, дисциплінують роботу групи своєю зосередженістю на кінцевому результаті. Реалісти більше, ніж представники інших стилів, схильні спиратися на думку спеціалістів: «Якщо я чогось не розумію, треба знайти того, хто розуміє». Проблема для реаліста виникає тоді, коли він бачить щось «неправильне» й хоче це виправити (а не змінити у принципі або замінити повністю). Реалісти намагаються вести справи обгрунтовано, безпомилково й уникати непередбачуваних змін. Час від часу .вони вносять корекції та твердо дотримуються курсу. Реалісти близькі до аналітиків, але їх дратують зайві формально-логічні процедури, довгі пошуки додаткової інформації та прагнення до бездоганності. Вони не схильні розмірковувати про глобальне і вдаються до спрощення проблем, щоб привернути увагу до реальних справ.

Оскільки стиль мислення впливає не тільки на інтелектуальну діяльність людини, а й на її вчинки та поведінку, між людьми з різними стилями мислення нерідко виникають непорозуміння й конфлікти. Знання про стилі мислення допоможуть уникнути ворожнечі у спільній діяльності людей та організувати цю діяльність так, щоб кожний міг проявити свої найкращі якості.